АНТИКВАРНі КНИГИ - енциклопедії

Єврейська енциклопедія: Звід знань про єврейство та його культуру в минулому і сучасному. 16 томів. Спб., видання Товариства для наукових єврейських видань та видавництва Брокгауз-Ефрон, [1908-1913].

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю.

Книжка представляє колекційний інтерес. 

Том 1. А – Алмемар. (З додатком двох хромолітографій та однієї геліогравюри). VIII с., 960 ст.; з ілюстраціями в тексті та 6 ілюстрацій на окремих аркушах.

Том 2. Алмогади - Арабська мова. (З додатком двох карт та ілюстрацій). [4] с., 960 ст., [4] с.; з ілюстраціями в тексті та 8 ілюстрацій та карт на окремих аркушах, 2 л. факсиміле.

Том 3. Арабо-єврейська література - Бделлій. (З додатком хромолітографії та ілюстрацій). [8] с., 960 ст.; з ілюстраціями в тексті та 9 ілюстраціями та картами на окремих аркушах.

Том 4. Бе-Абідан - Брес. (З додатком фототипії, хромолітографії та ілюстрацій). [6] с., 960 ст., [4] с.; з ілюстраціями в тексті, 8 аркушів ілюстрацій та нот на окремих аркушах, 4 аркушами таблиць.

Том 5. Брессюїр - Гадассі. (З додатком карт, планів та ілюстрацій). [6] с., 960 ст.; з ілюстраціями в тексті та 14 ілюстрацій і карт на окремих аркушах.

Том 6. Гадассій - Данте. (З додатком хромолітографії, карти та ілюстрацій). [8] с., 960 ст., [2] с.; з ілюстраціями в тексті та 8 аркушами ілюстрацій та нот на окремих аркушах.

Том 7. Данциг - Ібн-Езра, Юда. (З додатком картки та ілюстрацій). [8] с., 960 ст.; з ілюстраціями у тексті.; 1 л. карта.

Том 8. Ібн-Езра, Мойсей - Юдаїзм. (З додатком хромолітографії, ілюстрацій, карт та планів). [6] с., 968 ст., [2] с.; з ілюстраціями у тексті.; 9 ілюстраціями на окремих аркушах та картами, 2 аркуші таблиць.

Том 9. Іудан - Ладенбург. (З додатком хромолітографії, ілюстрацій, карт та нот). [10], 1-192, 195-226, 225-960 ст., [2] с; з ілюстраціями в тексті та 11 л. ілюстрацій та нот на окремих аркушах.

Том 10. Ладенбург - Міддот. (З додатком хромолітографії, ілюстрації та карт). [8] с., 954 ст., [2] с.; з ілюстраціями у тексті; 1 портрет, 3 табл. та карти на окремих аркушах.

Том 11. Міддот – Громада. (З ілюстраціями та картами). [8] с., 960 ст., [2] с., З ілюстраціями; 2 л. карт.

Том 12. Звичай - Проказа. (З ілюстраціями та картами). [8] с., 960 ст., [2] с.; з ілюстраціями в тексті та 13 аркушів ілюстрацій і карт на окремих аркушах.

Том 13. Прокляття - Сарагоссі. (З ілюстраціями та картою). [8] с., 960 ст., [2] с.; з ілюстраціями в тексті, 8 ілюстрацій, карт і нот на окремих аркушах.

Том 14. Сараєво - Трані. (З ілюстраціями та картами). [8] с., 960 ст., [2] с.; з ілюстраціями в тексті, 4 карти та ілюстрації на окремих аркушах.

Том 15. Трані - Шеміні-Ацерет. (З ілюстраціями та картами). [8] с., 960 ст., [2] с.; з ілюстраціями в тексті, 2 таблиці та карти.

Том 16. Шемірамот - Vссоп. Алфавітний покажчик. [8] с., 428 ст., 212 с., З ілюстраціями. 26 х 17,6 см. Редактори: Т. 1. - С.М.Дубнов та д-р Л.І.Каценеленсон; т. 2-8 - д-р Л. Каценельсон і барон Д. Г. Гінцбург; т. 9-13 – д-р А.Гаркаві та д-р Л.Каценельсон; т. 14-16 - Л. Каценельсон. У шістнадцяти видавничих палітурках із золотим і конгревним тисненням. Єврейська енциклопедія – унікальне видання історії дореволюційного російського друку. Одним із найбільших досягнень науки про єврейство цього часу став вихід у Нью-Йорку в 1901–1906 р.р. 12-томна перша єврейська енциклопедія англійською мовою - результат колективної праці більшості відомих представників юдаїки з різних країн під керівництвом І.Зінгера. Російська «Єврейська енциклопедія», що вийшла слідом за редакцією Л. Каценельсона, Д. Гінцбурга, А. Гаркаві, багато в чому спиралася на американський зразок, але при цьому мала власну яскраву наукову особу. Докладно висвітлено питання бібліїстики, гебраїстики, єврейської літератури всіх періодів, історії та археології, єврейських мов, права, пов'язаного з традиціями іудаїзму, філософії, релігії та її напрямів, кабали, новітніх культурних рухів, побуту, фольклору та ін. До її створення були залучені найкращі наукові сили Росії, у тому числі великі вчені-не-євреї. Серед авторів статей були представники всесвітньо визнаної російсько-єврейської історичної школи: С.Дубнов, Ш.Гінзбург, Ю.Гессен, А.Гаркаві, Ш.Рабінович, П.Марек та інші; перекладач талмуду російською мовою М.Переферкович, видатний дослідник античності Ф.Зелінський та багато інших. Видання стало підсумком більш ніж столітнього розвитку юдаїки, найзагальнішим і повним на той момент зібранням відомостей у цій галузі російською мовою.

Грабар І.Е. Історія російського мистецтва. У 6 тт. Т. 1-3, 5,6. / У оброб. від. частин вид. взяли участь: Алекс. Бенуа, І. Я. Білібін, Ап. М. Васнєцов [та ін]. - Москва: І. Кнебель, [1910-1913].

Т. 1: Архітектура: Допетровська доба. [6], 508, [5] с., 1 л. фронт. (Мил.), 3 л. мул.: мул.

Т. 2: Архітектура: Допетровська епоха: (Москва та Україна). 478, [2] с., 1 л. фронт. (Мил.), 3 л. мул.: мул.

Т. 3: Архітектура: Петербурзька архітектура у XVIII та XIX ст. 584 с., 1 л. фронт. (Мил.), 4 л. мул.

Т. 5: Скульптура. 416 с., 1 л. фронт. (Мил.), 3 л. мул.: мул. Т. 6: Живопис, Т. 1. Допетровська доба. 536 с., 5 л. мул.: мул. Розмір 30 див. Оправа книги оригінальна: шкіра коричневого, коленкор, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом, форзац, каптал, лясе. Видання має музейну, наукову, художню, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора.

Ігор Еммануїлович Грабар (1871 - 1960) - видатний художник-живописець, реставратор, мистецтвознавець, просвітитель, музейний діяч, педагог. Народний художник СРСР (1956). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1941). Академік І.Е. Грабар був ініціатором і редактором багатотомної праці "Історія російського мистецтва", автором низки його найважливіших розділів. Зібраний у цій праці найцінніший художній та архівний матеріал дав можливість широко показати багатство та велич російського мистецтва. У обробці та виданні численних частин, брали участь найвідоміші та найяскравіші діячі Росії: російські художники А. Бенуа, І.Я. Білібін, А.М. Васнєцов, барон Фон Н.М. Врангель, архітектори Ф.Ф. Горностаєв, С.П. Дягілєв, академіки художніх мистецтв Н.П. Кондаков, С.К. Маковський, проф. Г.Г. Павлуцький, архіт. В.А. Покровський, Н.К. Реріх та ін. Вперше думка про видання «Історії російського мистецтва» виникла у Грабаря в 1902, коли видавець журналу «Нива» А. Ф. Маркс попросив його переробити та доповнити «Історію мистецтв» П. П. Гнедича. Відмовившись «переробляти» Гнедича, Грабар запропонував видати «Історію російського мистецтва» і, отримавши згоду, на довгі роки заглибився у вивчення архівів Академії мистецтв, Академії наук, Сенату, Синоду, Міністерства двору та ін. Перший варіант програми «Історії російського мистецтва» був готовий у січні 1907. Все видання мало складатися з 12 томів (3000 ілюстрацій); архітектуру передбачалося виділити на спеціальні томи. У 1909-16 роки було випущено 5 томів, причому Грабар був як редактором, а й автором найважливіших розділів. Зібраний у цій праці найцінніший художній та архівний матеріал дав можливість широко показати багатство та велич російського мистецтва. Досі це дослідження залишається найповнішою і ґрунтовною працею з російського живопису, архітектури та скульптури. Це видання містить багато українського матеріалу, зокрема розділ «Українське бароко» (1912).

Верман К. Історія мистецтва всіх часів і народів / Т. 1. - Т.3.-СПб.: Видавниче Товариство "Просвіта", [1903-1913].

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора.

Том 1. Мистецтво дохристиянських та нехристиянських народів. Переклад з німецької за редакцією А.І.Сомова, старшого хранителя Імператорського Ермітажу. Друге видання зі стереотипу. З 615 малюнками в тексті, 15 хромолітографіями та 35 таблицями, гравірованими на дереві або виконаними світлописним способом. [1903]. XXII, 827 с.; з ілюстраціями в тексті та 55 ілюстраціями на окремих аркушах.

Том 2. Мистецтво християнських народів остаточно XV століття. Переклад з німецької під редакцією А.І.Сомова, старшого зберігача Імператорського Ермітажу, та (починаючи з 26 аркуша) Д.В.Айналова, проф. Імператорського С.-Петербурзького Університету. 418 малюнків у тексті, 15 хромолітографій та 39 гравюр та автотипій. [1909]. ХХ, 937 с.; з ілюстраціями в тексті та 55 ілюстраціями на окремих аркушах.

Том 3. [Європейське мистецтво XVI-XIX ст.]. Переклад з німецького П.С.Раєвського, В.Н.Ракінта та М.А.Енгельгардта за редакцією Д.В.Айналова, проф. Імператорського С.-Петербурзького Університету. [1913]. XXII, 922 с.; з ілюстраціями в тексті та 58 ілюстраціями на окремих аркушах. 25,6 х 17,2 см. У трьох напівшкіряних видавничих палітурках у стилі модерн із золотим тисненням на корінцях. Дрезденська галерея – один із найбільших та найкращих європейських художніх музеїв. Створена у XVI столітті, вона досягла справжнього розквіту у XVIII ст. при Августі II та його синові Августі III, які безперервно поповнювали свою колекцію окремими полотнами та цілими зборами. Основну цінність в експозиції галереї представляє розділ італійського живопису XV-XVIII століть – полотна Тіціана, Джорджоне, Веронезе, Рафаеля, Корреджо, Тінторетто, картини чотирьох найбільших представників голландської школи – Рембрандта, Вермеєра, Рейсдала та Халса, роботи фламандських майстрів Рубенса, Ван Дейка Снейдерса та розділ іспанського мистецтва.

Дрезденська галерея стала і найважливішим науковим центром, у якому склалася давня традиція та самостійна школа мистецтвознавства. Її яскравим представником був директор галереї професор Карл Верман (1844–1933). Його фундаментальна праця, якій автор присвятив понад двадцять років життя, значно відрізнялася від подібних творів початку ХХ століття. У ньому представлено розвиток художніх мотивів, першому плані висунуто проблему їх еволюції і видозміни від епохи до епохи і від народу до народу. Це один із останніх універсальних творів у галузі мистецтвознавства, написаних одним автором і вводили в науковий обіг колосальний, раніше невідомий мистецтвознавчий матеріал. Дослідник використав художні багатства Дрезденської галереї та архітектурні шедеври самого Дрездена.

Наприкінці Другої світової війни місто було повністю зруйноване союзниками, і на сторінках видання збереглися описи та знімки Дрезденських палаців та храмів, оригінали яких безповоротно втрачені. Вчений вперше систематично розглянув прояви художньої творчості первісних і доісторичних народів на основі всіх даних, доступних науці на той момент. У творі К.Вермана суворий метод дослідження та наукова точність поєднуються з популярністю та доступністю викладу, у ньому вміщені чудові ілюстрації, багато з яких виконані у кольорі у техніці літографії. Книжка дає фундаментальну мистецтвознавчу базу для подальших досліджень світового та європейського мистецтва.