Корисна інформація
Антикварні книги
Нині колекціонування старовинних книг та рукописів, а також антикварна книжкова торгівля переживають свій новий розквіт. Книжковий антикваріат - один з найдорожчих і респектабельних напрямків антикварного колекціонування, що свідчить про достаток його власника. В антикварному інтер'єрі, обставленому дорогими меблями, порцеляною, бронзою, книги служать своєрідним завершальним штрихом, тим більше, що освіченість знову в моді. Хронологічні рамки поняття «антикварна книга» досить широкі: у XVIII столітті ними вважали рукописні та першодруки, з середини XIX століття до антикварних книг зарахували книги початку XVIII століття, на початку XX століття антикварними визнавалися книги, створені до 1830 року. На сьогоднішній день, відповідно до указу про антикваріат за 1994 рік, антикварними вважаються книги, створені до 1950 року, однак, на практиці, кожен самостійно вирішує питання про антикварні та раритетні видання відповідно до своїх міркувань, що ґрунтуються на потребах покупців.
Хоча торгівлею старовинними книгами європейські антиквари займалися вже в середні віки, часом початку професійної торгівлі книжковим антикваріатом вважається середина XVI століття, коли старовинні книги у величезних кількостях виставлялися на ярмаркові торги в містах Німеччини (традиція подібних ярмарків зберігається там і донині). Якщо до XVIII століття стародавні книги продавалася серед інших антикварних речей, то на початку ХІХ століття торгівля старовинними книгами стає окремим видом антикварної торгівлі. У Росії її одним із перших збирачів і торговців, які спеціалізувалися саме у книжковому антикваріаті, був І. Ф. Ферапонтов.
Збирання старовинних книг починається в давні часи — ще в Стародавньому Єгипті та Передній Азії при палацах і храмах були спеціальні книгосховища. У християнській середньовічній Європі зберігачами старовинних книг були монастирі та університети. Починаючи з епохи Відродження, у Європі формуються приватні колекції старовинних книг, що належать аристократам та вченим. У Росії цей процес починається в роки реформ Петра I. Багато колекцій російських бібліофілів стали основою для сучасних бібліотечних і музейних зібрань, які досі є найбільшими колекціями антикварних книг. Нині дозволити собі колекціонувати антикварні книжки можуть лише дуже заможні люди: антикварна книжка — продукт дуже дорогий.
Книги та карти, створені вручну або за допомогою технічних пристроїв становлять самостійну і велику область антикваріату. Окрім власне книг предметом колекціонування є й періодичні видання: газети, журнали, збірки, щорічники, альманахи тощо. Видання газет починається в Росії з XVIII століття, хоча сама назва з'явилася лише на початку XIX століття: до цього газети називали «відомостями» та «звістками». Особливим видом антикварної книги є рекомплекти - видання складені власниками самостійно з книг, що вийшли в різний час, рукописних і друкованих. Рекомплектами є конволюти (збірки з різних за змістом та часом створення видань, переплетених в один том), алігати (збірки з розрізнених і з'єднаних заново частин одного й того ж видання), підшивки (добірки номерів журналу або іншого періодичного видання, з'єднані палітуркою).
До книжкового антикваріату належать і листові видання — плакати, афіші, меню, календарі, листівки, естампи, гравюри тощо. Деякі збирачі захоплюються російським лубком. На початку XIX століття в Росії набувають поширення листові репродукції мальовничих полотен, що виконувались у техніці естампу. Вони не є репродукціями в сучасному розумінні цього слова: це було не документально точне відтворення оригіналу, а відтворення з творчим підходом, завдяки чому ці речі мають певну історичну цінність. З середини 1870-х років. набувають поширення ілюстровані листівки, що стали предметом антикварного колекціонування. Відразу ж після винаходу в Німеччині та Франції в 1870 році такі листівки стали користуватися величезним попитом, їх випускали у великих кількостях і продавали досить дешево. Плакат як самостійний вид видання з'явився в Європі в середині XIX століття: спочатку це були реклами, прийоми створення яких сягають методів, які раніше використовувалися при виготовленні оголошень і театральних афіш. Принципи, за якими колекціонери збирають старовинні книги та листові видання, різні: за тематикою, за видавцем, художником-оформителем, власником та іншим.
На цінність книги безпосередньо впливають час її створення, зміст, зовнішній вигляд та художнє оформлення, наявність володарів, збереження та інші фактори. Основними об'єктами датування предметів книжкового антикваріату є сама книга, її текст, дата, ім'я видавця, зовнішній вигляд, характер декору, матеріал, на якому вона написана або надрукована (пергамент, папір з водяними знаками), палітурка, автографи, позначки власників. Нині на антикварному книжковому ринку зустрічаються, головним чином, речі ХІХ – початку ХХ століття. Книги XVIII століття потрапляють у продаж досить рідко, старовинні рукописні та ранньодруковані видання майже не зустрічаються — до вивезення з країни такі книги заборонені (як і деякі особливо цінні варіанти видань XIX століття), як такі, що мають статус національного надбання.
Джерело: "Російський Антикваріат"
Автор: П. Овчинников
