АНТИКВАРНі КНИГИ - література

 11  

Куліш П. Чорна рада, хроніка 1663 року. – СПб.:
Тип. А. Якобсона,  1857.

Формат видання: 23 см; ІІ арк., 430 с. Оправа книги відновлена в кращих традиціях палітурної майстерності XIX століття: шкіра чорного кольору, «мармуровий» папір, блинтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе. 

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. 

Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора. Наявність цього видання у бібліотеках, музеях та приватних зборах визначає особливий статус цих колекцій. «Чорна рада» – перший україномовний історичний роман, написаний Пантелеймоном Кулішем у 1846 році. У цій "хроніці історичних подій" автор відтворив відомі історичні події. Чорна рада - козацька рада, що відбулася 17-18 (27-28) червня 1663 на околиці Ніжина. Раду було скликано для обрання гетьмана Лівобережної України. Участь у Чорній раді взяли не лише верхівка козацтва – козацька старшина, а й пересічні козаки, у т.ч. із Запорізької Січі — «чернь», які також мали право голосу, яка відбулася 1663 року. Письменник акцентує увагу на протиріччях між простими козаками та старшиною, між міщанами та шляхтичами, між містовими козаками та запорожцями. Роман «Чорна рада» - масштабна епопея, яка яскраво та багатогранно зображує події після смерті Богдана Хмельницького. 

Пантелеймон Олександрович Куліш (1819 – 1897) – видатний український письменник, поет, драматург, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець. Іван Франко називає Куліша «першорядною зіркою» в українській літературі, «одним із корифеїв нашої літератури». Тарас Шевченко у листі до П. Куліша писав: «Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитавши, прочитаю і втретє, і все-таки не скажу більше нічого, як спасибі. Ладно, дуже добре ти зробив, що подарував «Чорну раду» по-нашому. Я її прочитавши і в «Руській бесіді», і там вона добра, але по-нашому краще». Михайло Максимович про «Чорну раду» писав: «Праці М. Куліша малоросійська література зобов'язана першим історичним романом, за що й буде йому назавжди належна честь в історії малоросійської літератури!»

 12  

Захар'їн І. Н. (Якунін). Життя, служба та пригоди
мирового судді. Із записок та спогадів. –
Спб., тип. П. Ф. Вощинський, 1900.

Формат книги: 19 см х 12,5 см х 3 см. IV, 446, VI с. Оправа книги відновлена у найкращих традиціях палітурної майстерності кінця XIX століття – початку ХХ століття: шкіра синього кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе. 

Видання має наукову, історико-культурну цінність. Прижиттєве видання автора. Захарʼїн Іван Миколайович (1839, за іншими відомостями 1837-1906) - письменник, драматург, нарисіст, поет, прозаїк. Навчався у Тамбовській гімназії, у свій час перебував на військовій службі, на початку 1860-х рр. н. кілька років був вільним слухачем Московського університету, потім служив світовим посередником у Могилівській губернії, наприкінці 1870-х рр. н. був мировим суддею в Подільській губернії, з 1885 по 1896 керував відділеннями Селянського банку у Вільно (нині Вільнюс), Ковно, Оренбурзі та Ставрополі. З 1896 р. у відставці з образом статського радника. Зміст видання: 1878–1880. Опис Бердичова. Служба мировим суддею у Хмільнику Подільської губернії. Провінційний чиновницький побут. Повноваження світового суду та характеристика його членів. Хабарництво. З'їзд мирових суддів. Дуель та арешт автора. Відставка.

 13  

Котляревський Іван. Енеїда. Малоросійською мовою перелицьована І. Котляревським. / Видання друге. Ч. І, Ч. ІІ, Ч. ІІІ. - Санкт - Петербург: Тип. І. Глазунова, 1808.

Формат видання: 4°; 36, 76, 148, 26 с. Оправа оригінальна: шкіра коричневого кольору, мармуровий папір, орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці.

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. 

Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора.

Іван Петрович Котляревський (1769—1838) — видатний український письменник, автор «Енеїди», першого художнього твору тогочасної розмовної української мови. Енеїда - поема-бурлеск на сюжет однойменної поеми римського поета Вергілія, написана І. П. Котляревським. Перший художній твір літературною українською мовою. Книга швидко поширилася Україною в багатьох списках, що супроводжується додаваннями читачів. У 1798 році в Петербурзі вийшли три перші частини Котляревського. Вони були видані без відома автора. Це ж видання було повторено у 1808 році. Сам Котляревський у 1809 році видав чотири частини, внісши низку змін до опублікованого раніше тексту. П'ята та шоста частини були написані у першій половині 1820-х років, і перше повне видання «Енеїди» вийшло 1842 року в Харкові вже після смерті автора. «Енеїда» написана чотиристопним ямбом, 10-рядковою одичною строфою, прийнятою здебільшого від Ломоносова та інших поетів класицизму (римування АбАбВВгДДг).

Прижиттєві видання «Енеїди», розраховані, зокрема, й на російськомовного читача, супроводжувалися великим українсько-російським глосарієм (понад 1000 слів), що зробило «Енеїду» важливим пунктом в історії української лексикографії.

 14  

Гомер. Іліада, поема у 24 піснях. / Переклад Н.І. Гнідича. З портретом Гомера та 6 оригінальними композиціями Фр. Преллер. Видання шосте - Видання
Т-ва М.О. Вольф, Санкт-Петербург - Москва, 1913. -
454 стор; 6 ілл. на від. вкл. - 20 х 14 х 2 см.

Видання має історико-культурну та мистецьку цінність. Оправа книги відновлена у найкращих традиціях палітурного майстерності кінця XIX століття – початку ХХ століття: шкіра червоного кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе. Перекази про богів і героїв, міфи та справжні події тісно переплелися в героїко-епічній поемі Гомера 'Іліада', що розповідає про один із поворотних моментів історії Стародавньої Греції - десятирічну облогу Трої.

«Іліада» — найдавніша з пам'ятників давньогрецької літератури, що збереглися, епічна поема, що приписується Гомеру. Описує події Троянської війни. У її основу, зважаючи на все, лягли фольклорні оповіді про подвиги древніх героїв. Імен «Іліада» дано за назвою столиці Троянського царства Іліона (інша назва Трої). Дія «Іліади» відноситься до останніх місяців десятирічної облоги Трої ахейцями, описується епізод з історії, що охоплює незначний проміжок часу. Гомер (др.-грец. Ὅμηρος; VIII століття до н. е.) — давньогрецький поет-сказач, творець епічних поем «Іліада» (найдавнішої пам'ятки європейської літератури) та «Одіссея». Приблизно половина знайдених давньогрецьких літературних папірусів уривки з творів Гомера.

Гнедич Микола Іванович (1784-1833) - російський поет, найбільш відомий як перекладач російською мовою "Іліади". Славу Гнедичу приніс переклад "Іліади". До нього «Іліада» була перекладена двічі прозою, в 1787 були надруковані перші шість пісень «Іліади» у віршованому перекладі Єрмила Кострова, зробленому олександрійськими віршами.

 15  

Страхов Н. Боротьба із Заходом у нашій літературі. Історичні та критичні нариси. / Кн. II.; Вид. 2-ге. -
СПб.: Друкарня брат. Пантелєєвих, 1890.

Формат видання: 21 см х 14,5 см х 3 см; ХХХ с., 568 с. Оправа книжки оригінальна.

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Зміст книги: Хід нашої літератури, починаючи з Ломоносова; Фатальне питання; Наша культура та всесвітня єдність; Дарвін; Повне спростування дарвінізму.

Микола Миколайович Страхов (16 (28) жовтня 1828, Білгород, Курська губернія, Російська імперія - 24 січня (5 лютого) 1896) - російський філософ, публіцист, літературний критик, член-кореспондент Петербурзької АН (1889). У книгах «Світ як ціле» (1872), «Про вічні істини» (1887), «Філософські нариси» (1895) найвищою формою пізнання вважав релігію, критикував сучасний матеріалізм, а також спіритизм; у публіцистиці поділяв ідеї ґрунтовництва. Статті про Л. Н. Толстого (у тому числі про «Війну і мир»); перший біограф Ф. М. Достоєвського (одночасно з О. Ф. Міллером).

 16  

Котляревський Іван. Енеїда. Малоросійською мовою перекладена І. Котляревським. / Перше повне видання. Ч. 1 – Ч. 6. – Харків: В Університетській друкарні, 1842.

Формат видання: 22 см х 15 см х 2,2 см; 38 с.; 42 с.; 76 с.; 72 с.; 78 с.; 90 с.; 32 с. Оправа оригінальна: шкіра зеленого кольору, коленкор, орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці.

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес.

Іван Петрович Котляревський (1769—1838) — видатний український письменник, автор «Енеїди», першого художнього твору тогочасної розмовної української мови. Енеїда - поема-бурлеск на сюжет однойменної поеми римського поета Вергілія, написана І. П. Котляревським. Перший художній твір літературною українською мовою. Книга швидко поширилася Україною в багатьох списках, що супроводжується додаваннями читачів. У 1798 року у Петербурзі вийшли три перші частини «Енеїди» Котляревського. Вони були видані без відома автора. Це ж видання було повторено у 1808 році. Сам Котляревський у 1809 році видав чотири частини, внісши низку змін до опублікованого раніше тексту. П'ята та шоста частини були написані у першій половині 1820-х років, і перше повне видання «Енеїди» вийшло 1842 року в Харкові вже після смерті автора. «Енеїда» написана чотиристопним ямбом, 10-рядковою одичною строфою, прийнятою здебільшого від Ломоносова та інших поетів класицизму (римування АбАбВВгДДг).

Прижиттєві видання «Енеїди», розраховані, зокрема, й на російськомовного читача, супроводжувалися великим українсько-російським глосарієм (понад 1000 слів), що зробило «Енеїду» важливим пунктом в історії української лексикографії. Смирнов-Сік. Бібл. №3208.

 17  

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ І. П. Писання І. П. Котляревського: З його портретом та картинкою його будиночка у Полтаві. - СПб.: [Тип. Департаменту уділів], 1862.

Формат видання: 16 см х 10 см х 2 см; 451 с.: іл., портрет. Оправа книги: шкіра коричневого кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал. 

Зміст видання: Вергілієва Єнеїда; Наталка Полтавка; Москаль-чарівник; Ода до князя Куракіна. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. 

Іван Петрович Котляревський (1769 — 1838) — український письменник, автор «Енеїди», першого художнього твору тогочасної розмовної української мови. Енеїда - поема-бурлеск на сюжет однойменної поеми римського поета Вергілія, написана І. П. Котляревським. Перший художній твір літературною українською мовою. Книга швидко поширилася Україною в багатьох списках, що супроводжується додаваннями читачів. У 1798 року у Петербурзі вийшли три перші частини «Енеїди» Котляревського. "БУДИНОЧОК І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО В ПОЛТАВІ" (папір, олівець, сепія, 16,7 х 24,3) - малюнок, виконаний у липні (не пізніше 20) 1845 р. в Полтаві Т. Г. Шевченка. Вперше опубліковано у виданні: "Писання І. П. Котляревського". - СПб., 1862 (літографія А.П. Чернякова).

 18  

Костомаров Микола Іванович. Чернігівка:
Було другої половини XVII ст. – Санкт-Петербург:
тип. М.М. Стасюлевича, 1890.

Формат видання: 17,5 см х 13 см х 1,8 см; [4], 316 с. Оправа книги відновлена в кращих традиціях палітурної майстерності XIX століття: шкіра синього кольору, «мармуровий» папір, блинтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе. 

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Історична повість «Чернігівка» - останній великий твір Костомарова, опублікований вперше у 1881 році. До підзаголовку автор дав пояснення: «Зміст взято зі справ Малоросійського наказу міністерства юстиції, що зберігаються в московському Архіві (Кн. 46. – Л. 221 – 228). Ця книга є яскравим історичним портретом Миколи Івановича Костомарова. Він створив безліч художніх творів, так само як і наукових праць – які поєднує одне: незмінний інтерес до України, до культури та історії країни, до стилю життя та побуту простих людей. Справжнє видання містить повість «Чернігівка», яка переносить читача у другу половину XVII століття та знайомить ближче зі знаменитими постатями вітчизняної історії: Володимиром Мономахом, митрополитом Петром Могилою та іншими. 

Микола Іванович Костомаров (1817 - 1885) - видатний громадський діяч, історик, публіцист та поет, член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук, один із керівників Кирило-Мефодіївського товариства. Костомаров Микола Іванович. Чернігівка: Було другої половини XVII ст. – Санкт-Петербург: тип. М.М. Стасюлевича, 1890.

 19  

 20