АНТИКВАРНі КНИГИ - україніка

Коваленко Г. О. Українська історія: Оповідання з історії України від найдавніших часів, з вступним словом про Всесвітню історію: З мал. ― 3-є вид., допов. ― К.:
Вид-во книгарні Є. Череповського, 1917.

Формат видання: 17 см х 12,5 см х 1,5 см; 212 с.: іл. Оправа книжки оригінальна.

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора.

Григорій Олексійович Коваленко (1868 – 1937) – відомий український письменник, журналіст, історик, етнограф, художник, театрал та видавець, репресований у 1937 році. Автор першого у Наддніпрянській Україні підручника історії України. Першим серед авторів навчальних книг з історії України Г. Коваленко у вступі зробив стислий огляд всесвітньої історії. Автор «Української історії» уникає розгляду проблемних питань української історії, хоча загалом відчутні антиросійські, сепаратистські тенденції у його поглядах. Так, возз'єднання з Росією, яке, на думку автора, саме собою було кроком вимушеним, призвело до значного погіршення становища основної маси населення, занепаду української культури. Значну частину книги присвячено розвитку української культури. Бо, на думку автора, з усіх скарбів найцінніший, що залишився народу, це його слово. Україна втратила все: автономію, свої виборні уряди, суди, інтелігенцію, освіту. Лише народ у своїй усній творчості зберіг українську мову та надії на відродження. Григорій Олексійович мав чудовий дар - вміння надзвичайно просто, популярно розповідати про досить непрості проблеми. Не маючи спеціальної історичної освіти, він зумів зробити значний внесок у популяризацію української історії серед широких верств населення. Його «Українська історія» не просто легко читалася, а й запам'ятовувалася.

Аркас Микола. Історія України-Русі: з 210 малюнками
та портретами та 9 картами. - [С.-Пб]: [Т-во "Товариств. користь"], 1908. - XVI, 384 с., [13] арк. карток, табл.: іл.

Формат: 27 х 18 х 3 см. Оправа книги відновлена в кращих традиціях палітурної майстерності кінця XIX століття – початку ХХ століття: шкіра чорного кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе.

Видання має наукову, історико-культурну цінність. Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора.

Ілюстровані видання.

Микола Аркас (1853 – 1909) – український історик, письменник, культурний діяч. Найбільш відомою його роботою є робота з історії України, яка була видана 1908 року. Призначалася вона для широкого загалу населення, тому була написана розмовною українською мовою, що й зробило її однією з найпопулярніших книг початку ХХ століття. Історичний процес у нарисі розглядається за персоналіями його провідних діячів. Перше видання книги було здійснено 1908 в Петербурзі, в друкарні товариства русявий. "Громадська користь". Редактор Василь Доманицький пропрацював рукопис та особисто спостерігав за його друком. Видання було розпродано лише за місяць і отримало чимало позитивних звернень як доступний підручник для вивчення історії України.

Коряк В. Нарис історії української літератури. - К.: Державне Видавництво України, 1925.

Формат видання: 23,7 см х 16,5 см х 2,8 см; 376 с., Іл. Оправа книги відновлена в кращих традиціях палітурної майстерності XIX століття: шкіра синього кольору, «мармуровий» папір, блинтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе. Збережено видавничу обкладинку.

Володимир Дмитрович Коряк (1889-1937) – український літературознавець, критик та педагог. Представлена праця – перша спроба викладу історії української літератури з позицій нової радянської ідеології та марксизму. Виклад побудований у хронологічному порядку, починаючи з язичницького періоду, далі феодалізм, українське середньовіччя та капіталізм. Особливо важливим є факт визнання в радянській історіографії тисячолітньої історії української літератури.

ЛЕВИЦЬКИЙ О. З СУД ГЕТЬМАНЩИНИ. НАРИСИ НАРОДНОГО ЖИТТЯ ГЕТЬМАНЩИНИ 2-ОЇ ПОЛОВИНИ XVII ВІКУ. [Харків]: Рух, [1930]. - 254 с. - 18 х 13 х 2,5 см.

В індивідуальній складовій («мармуровий» папір, шкіра) палітурці. Орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці, кольоровий форзац, каптал, лясе. Збережено видавничу обкладинку.

Книга має наукову, історико-культурну цінність та представляє колекційний інтерес. У книзі подано обрані матеріали з роботи О. Левицького «Нариси народного життя в Малоросії у другій половині XVII століття» українською мовою. За основу для нарисів автор взяв актові книги Полтавського та кількох інших судів. У таких актових книгах докладно відображалося життя на той час, тому вони представляють цінний матеріал для дослідника.

Левицький Орест Іванович (1848–1922) – український історик, етнограф, письменник. Член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, Київського товариства старожитностей та мистецтв, академік Української академії наук (з 1918). У 1919-1922 роках – Президент Української (Всеукраїнської) академії наук.

Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович. Історія Малої Росії від оселення слов'ян у цій країні до знищення гетьманства: у 3-х частинах: з дев'ятнадцятьма портретами, п'ятьма малюнками, двадцятьма шістьма розфарбованими зображеннями малоросіян і малоросіянок у старовинних шатах, планом Берестецького бою, знімками підписів різних гетьманів, картою, що представляє Малоросію під володінням польським на початку XVII ст. - Вид. 4-те, друковано з 3-го без зміни. - Санкт-Петербург - Київ - Харків: Південно-Російське книговидавництво Ф. А. Йогансона, 1903.

Формат видання: 23 см х 15 см х 3,5 см; [8], IX, 609 с., [11] арк. мул., кол. мул, портр.; Авт. вказано наприкінці присв.: Дмитро Бантиш-Каменський. Оправа книги оригінальна: шкіра коричневого кольору, коленкор, орнаментально-шрифтове тиснення золотом, каптал. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Ілюстровані видання. Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович (1788-1850) - видатний історик і археограф, тобольський і віленський губернатор. Джерелами для автора послужили рукописна праця його батька з того ж предмету, численні документи московського архіву, матеріали архіву Малоросійської колегії (при губернському правлінні в Чернігові), архів князя Рєпніна та багато місцевих З 19 портретами, 5 малюнками, 26 розмальованими зображеннями Малоросіянок у старовинному одязі, планом Берестецької битви, знімками підписів різних Гетьманів та ватажків Козаків, та з картою, що представляє Малоросію під володінням Польським на початку XVII століття. Ця книга - перша систематична історія України, вперше видана 1822 року. Ця праця тривалий час залишалася єдиною цілісною історією України.

Василенко Н. П. Очерки по исторіи западной Руси и Украины.

Київ: Видання книгарні Н. Я. Оглобіна, [1916]. - [1] арк., XI, 589, [1] с. - 23 х 15,1 х 2,5 см. Оправа книги: коленкор. Книга має наукову, історико-культурну цінність та представляє колекційний інтерес.

Прижиттєве видання автора. Історичні нариси відомого українського вченого Миколи Василенка (1866-1935) описують події ХV-ХVIII століть на теренах, де формувалася українська народність.

Великий розділ книги присвячений історії українського козацтва та національно-визвольній боротьбі з Польською державою. Серія оповідань завершується 1654 роком, коли українські землі стали частиною Московської держави.

Соневицький І. Артем Ведель та його музична спадщина. / Українська Вільна Академія Наук у США. Музикологічна секція. - Нью-Йорк: [б.в.], 1966.

Формат видання: 22,5 см х 15,5 см х 1 см; 180 стор. Бібліогр.: С.167-171. Збережено видавничу обкладинку.

Видання має наукову, історико-культурну цінність.

Ведель Артем(ий) Лук'янович (1767—1808)— український композитор (автор багатоголосної церковної музики), диригент/регент, співак (тенор) та скрипаль. Ведель навчався у Києво-Могилянській Академії у 1787 році, пройшов курс у класі філософії включно, де здобув ґрунтовну гуманітарну та музичну освіту. 1788 року відряджений митрополитом Київським і Галицьким, протектором Києво-Могилянської Академії С. Миславським з малолітніми співаками до Москви, де керував каплицями генерал-губернатора Москви Петра Єропкіна (до 1790 року), а після його відставки — Олександра Прозоровського. Ці капели за художнім рівнем і значенням займали в імперії визначне місце за Придворною імператорською капелою. На початку 1799 він став послушником Києво-Печерської Лаври. Наприкінці весни того ж року було знайдено книгу «Служба Нілу Столбенському», де на порожніх сторінках нібито рукою Веделя у символічній формі було написано пророцтво про вбивство чинного царя Павла I, названого вбивцею. Проти Веделя негайно порушили «таємну справу». Митрополит та архімандрит Києво-Печерської лаври Ієрофей (Малицький) 25 травня 1799 року оголосив Веделя божевільним та передав київському коменданту Ф. Л. Вігелю під варту. У київській божевільні композитор пробув 9 років. Лише напередодні смерті батькові вдалося забрати його додому. Поховали Артемія Веделя на подільському Щекавицькому цвинтарі. Наразі воно повністю зруйноване, і де була могила Веделя — невідомо.

Твори Веделя довгий час (до кінця XIX століття) не друкувалися [джерело не зазначено 360 днів], але активно поширювалися в рукописах, їх знали та виконували. На сьогоднішній день відомо близько 80 музичних творів. Серед них 31 хоровий концерт, 6 тріо, серед яких «Покаяння відчини ми двері», 2 літургії Іоанна Золотоуста, Всеношне чування та один світський кант. Соневицький Ігор Михайлович (1926-2006) - український композитор, музикознавець, диригент.

Вісник Європи, складений Михайлом Каченовським.

Москва: У університетської друкарні, 1822. - Листопад і грудень, № № 21-24. - 344 с., [2] л. нот., [1] арк. ілл. - 21 . 12,5. 3,4 див. В індивідуальній складовій (шкіра, «мармуровий» папір) палітурці. Орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці.

Видання має наукову, історико-культурну цінність та представляє колекційний інтерес. Бібліографічна рідкість. Наявність цього видання у бібліотеках, музеях та приватних зборах визначає особливий статус цих колекцій.

У журналі «Вісник Європи» за листопад 1822 р. містяться перші публікації українських анекдотів (№ 21 - с. 61-68, № 22 - с. 157-162). Їх автором є відомий український прозаїк Григорій Квітка-Основ'яненко (див.: Н. Трубіцин. У народній поезії у суспільному та літературному побуті першої третини XIX століття. СПб., 1912, с. 105), про що свідчить, зокрема, використання окремих мотивів цих анекдотів у його повісті «Татарські набіги». Саме Квітка-Основ'яненко першим серед українських діячів культури вжив термін «малоросійські анекдоти» та опублікував їх українською мовою. У № 23 журналу опубліковано «Про ім'я козак», де представлені цікаві свідоцтва про походження слова «Козак» та його тлумачення.

Куліш П. Чорна рада, хроніка 1663 року. - СПб.:
Тип. А. Якобсона, 1857.

Формат издания: 23 см; ІІ л., 430 с. Оправа книги восстановлена в лучших традициях переплетного мастерства XIX века: кожа черного цвета, «мраморная» бумага, блинтовое и орнаментально-шрифтовое тиснение золотом на корешке книги, форзац,
каптал, ляссе.

Формат видання: 23 см; ІІ арк., 430 с. Оправа книги відновлена в кращих традиціях палітурної майстерності XIX століття: шкіра чорного кольору, «мармуровий» папір, блинтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе.

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю.

Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора. Наявність цього видання у бібліотеках, музеях та приватних зборах визначає особливий статус цих колекцій. «Чорна рада» – перший україномовний історичний роман, написаний Пантелеймоном Кулішем у 1846 році. У цій "хроніці історичних подій" автор відтворив відомі історичні події. Чорна рада - козацька рада, що відбулася 17-18 (27-28) червня 1663 на околиці Ніжина. Раду було скликано для обрання гетьмана Лівобережної України. Участь у Чорній раді взяли не лише верхівка козацтва – козацька старшина, а й пересічні козаки, у т.ч. із Запорізької Січі — «чернь», які також мали право голосу, яка відбулася 1663 року. Письменник акцентує увагу на протиріччях між простими козаками та старшиною, між міщанами та шляхтичами, між містовими козаками та запорожцями. Роман «Чорна рада» - масштабна епопея, яка яскраво та багатогранно зображує події після смерті Богдана Хмельницького. Пантелеймон Олександрович Куліш (1819 – 1897) – видатний український письменник, поет, драматург, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець. Іван Франко називає Куліша «першорядною зіркою» в українській літературі, «одним із корифеїв нашої літератури». Тарас Шевченко у листі до П. Куліша писав: «Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитавши, прочитаю і втретє, і все-таки не скажу більше нічого, як спасибі. Ладно, дуже добре ти зробив, що подарував «Чорну раду» по-нашому. Я її прочитавши і в «Руській бесіді», і там вона добра, але по-нашому краще». Михайло Максимович про «Чорну раду» писав: «Праці м. Куліша малоросійська література зобов'язана першим історичним романом, за що й буде йому назавжди належна честь в історії малоросійської літератури!».

Грушевський М. С. Культурно-національний рух на Україні у XVI–XVII віці / Мих. Грушевський. - До.;
Львів: Друк. «С. В. Кульженко» у Києві, 1912.

Формат видання: 18 см х 16 см х 1,5 см; 248 с. Оправа книжки оригінальна. Художник Василь Кричевський.

Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю.

Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора. Перше видання. Представлена робота належить професору історії, організатору української науки, політичному діячеві та публіцисту Михайлу Сергійовичу Грушевському. Вона висвітлює українсько-польські відносини у період із XVI по XVII ст. та впливу цих зв'язків на становлення Української держави. Розглядається занепад українського світського та церковного життя у XV-XVI ст. Поступовий розквіт польської культури та її розповсюдження на території України. Описуються події часів Реформації, розвиток головних наукових центрів України (таких як Острозька академія) та ін.

Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934) – видатний історик та громадський діяч, один із лідерів українського національного руху, голова Української Центральної Ради, професор Львівського університету (1894—1914), член Чеської АН, академік ВУАН та АН СРСР, член НТШ. Засновник української наукової історіографії. У 1886-90 р.р. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, залишений при університеті професорським стипендіатом. У 1894 р. захистив магістерську дисертацію та отримав кафедру української історії у Львівському університеті. Його концепція історії України доводила історичну виправданість боротьби українців за національне визволення.

1|2|3|4|5|6