АНТИКВАРНі КНИГИ - україніка
|
51 |
|
Винниченко В. Відродження нації. (Історія української революції [марець 1917 р. — грудень 1919 р.]): у 3-х ч. — Ч. І–ІІІ. - Київ — Відень: Видавництво «Дзвін»; [з друк. Христофа Райсера Синів], 1920.
Формат видання: 18,5 х 12 х 2,5 см; 18,5 х 12 х 2,5 см; 20 х 12 х 3,5 см; Ч. І: 348 с.; ч. ІІ: 328 с.; ч. ІІІ: 536 с. Оправа книг виконана в кращих традиціях палітурної майстерності кінця XIX століття – початку ХХ століття: шкіра бордового кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе. Збережено видавничі обкладинки. На титулах і тексті чорнильні штампи «Бібліотека Теодора Марущака з Озерян коло Б. *Property of Theo Maruszczak Pontiac, Mich.» (Марущак Теодор (1903-1969) – громадський діяч, меценат, коллекционер книг та філателії). Книги мають наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Прижиттєве видання автора. Тритомна мемуарно-публіцистична праця відомого українського політичного діяча, члена Української Центральної Ради, прозаїка, художника Володимира Винниченка (1880-1951) «Відродження нації» – унікальний твір, написаний за гарячими слідами подій Української революції 1917-1920 років. Це широкомасштабне полотно є важливим джерелом для вивчення та є ключем для розуміння складних політичних процесів в Україні. Автор розповідає про перемоги та поразки революції та про її відомих учасників. |
|
52 |
|
Матеріали щодо районування України. - Х.: вид. Держплану УСРР, 1923.
Формат видання: 33 см х 23 см х 2 см; XVIII с., 202 с., 18 с. Додаток: 6 карт, картограми. Оправа книжки оригінальна. Збережено видавничу обкладинку. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Зміст книги: До питання районування України; Прийоми та методи районування; Опис губерній та округів; Адміністративні райони у країнах; Фізико-географічні області та райони України; Промислові райони України. Список карток: Геологічна карта; Карта четвертинних відкладень; Орографічна та тектонічна карта; Карта корисних копалин; Зоо-географічна та ботаніко-географічна карта; Ґрунтова карта. |
|
53 |
|
Павловський І.Ф. Полтавці: Ієраохи, державні та суспільні діячі та благодійники: Досвід краткого біографічного словника Полтавської губернії з половини ХVIII В Полтава: Видання Полтавської вченої архівної комісії: Т-во Друкарської справи,
В індивідуальній складовій («мармуровий» папір, шкіра) палітурці. Орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці, форзаци, каптал. Тонований обріз. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність. Книжка представляє колекційний інтерес. ПАВЛІВСЬКИЙ Іван Францович (1851–1922) – український історик, архівіст, педагог. Справжній статський радник (з 1909). Працю І. Ф. Павловського можна назвати першим біографічно-бібліографічним словником на території Полтавщини. Наведена в ньому інформація розповідає про людей, які сприяли розвитку Полтавської губернії з моменту її заснування у 1802 р. та до початку XX ст. |
|
54 |
|
Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович. Малоросійські повісті, розказані Г. Основ'яненком. - Харків: Книговид. Йогансона, 1898.
Формат издания: 25 см х 15 см х 2,3 см; 588 с. Оправа книги оригинальная. Формат видання: 25 см х 15 см х 2,3 см; 588 с. Оправа книжки оригінальна. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович (1778—1843) – відомий український письменник, драматург, журналіст, літературний критик та культурно-громадський діяч. Засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії у класичній українській літературі. Його називали «батьком української прози». Громадська, службова та благодійна діяльність Г. Ф. Квітки були відзначені багатьма нагородами, проте широку популярність принесла йому літературна діяльність. Літературну діяльність розпочав у 1816 році. Свої ранні фейлетони, статті та жартівливі вірші публікував переважно у харківській пресі: твори російською мовою – у журналах «Український вісник» та «Харківський Демокріт», цикл українських гумористичних віршів «Шпигачки» – у газеті «Харківські вісті». Псевдонім Основ'яненко взяв на ім'я селища Основа на півдні Харкова, де народився. Українські прозові твори можна розділити на дві основні групи: бурлескно-реалістичні та сентиментально-реалістичні. Найкращі твори письменника одними з перших представили українську літературу європейським читачам. Вони перекладалися французькою, польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Перша книга «Малоросійські повісті, розказані Грицьком Основ'яненком» виходить у 1834 році, а через три роки виходить і друга книга «Малоросійських повістей». Первая книга «Малороссийские повести, рассказанные Грыцьком Основьяненком» выходит в 1834 году, а спустя три года выходит и вторая книга «Малороссийских повестей». |
|
55 |
|
Єфремов Сергій. Історія української писемності: У 2 т. – Київ-Ляйпціг 1919 [Вецляр 1924].
Оправа книжки оригінальна. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Сергій Олександрович Єфремов (1876 – 1939) – видатний український науковець, академік, публіцист та історик літератури. Нащадок старовинного роду священиків, які до XIX століття носили прізвище Охріменка. Політичну діяльність розпочав у студентські роки, ставши членом Всеукраїнської безпартійної демократичної організації. Наприкінці 1904 р. разом з Б. Грінченком, М. Левицьким, Ф. Матушевським та ін. створив Українську радикальну партію, яка у 1905 році за його ініціативою об'єдналася з Українською демократичною партією, отримавши назву Українська демократично-радикальна партія. З 1905 очолив Селянський союз. У 1905-1907 pp. був заарештований і був ув'язнений за звинуваченням у участі в Селянському союзі та українських організаціях. 1908 року став одним із засновників та активним діячем Товариства українських прогресистів. Співпрацював з багатьма українськими періодичними виданнями: «Зоря», «Правда», «Записки НТШ», «Київська старовина», «Літературно-науковий вісник», «Рада», «Нова Рада», «Україна», «Українське життя» та іншими. Друкував у них статті публіцистичного та історико-літературного характеру. 1905 р. надрукував першу в Росії статтю українською мовою в «Київських відгуках» (№ 285). З 1906 р. співпрацював, головним чином, із українськими виданнями (у тому числі під псевдонімом «Ромул»). Надрукував низку статей, здебільшого з українського питання, у київських газетах та журналах «Російське Багатство» (1905—11), «Завіти» (1913), «Українське Життя» (1912—13). Однією з найважливіших робіт Єфремова стало видання «Щоденника» та «Листування» Т. Шевченка (1927—1928). Історико-літературні погляди Єфремова у повному обсязі представлені у його фундаментальній двотомній праці «Історія української літератури». |
|
56 |
|
57 |
|
Свєнціцький І.С. Початки книгопечатання на землях України: в пам’ять 350-ліття першої друкованої книжки на Україні у Львові. – Жовква: друк.оо.василіян, 1924.
Формат видання: 32 см х 24 см х 2 см; 22, 86 с., 304 табл. Оправа книжки оригінальна. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Прижиттєве видання автора. Іларіон Семенович Свєнціцький (1876 – 1956) – відомий український науковець, мистецтвознавець, етнограф, філолог, доктор філологічних наук з 1902 року. Організатор та перший директор українського Національного музею у Львові. Зміст книги: Частина історична (початок друкування у німців і їх сусідів; слов'янські першодруки; Іван Федоров Москвитін; Львів 1573 – 1574 рр.; книгодрукування в Острозі 1580 – 1612 рр.; Дермань 1603 – 1605 рр.; дрібні друкарні Галичини і Волині; книгодрукування у Вільні і на Білій Русі; характеристика стародруків; монастирські книгодруки). Видавничо-друкарська техніка (видавничий капітал; цехова організація, печатарський монополь; умови львівського Успенського братства з друкарями на друк книжок; випосаження (обладнання) і челядь друкарні; зиск і страта видавців; папір; рисівники і різчики дереворитів; книжна торгівля у Львові). |
|
58 |
|
Українські приказки, прислівья и таке інше: Збірники О.В. Марковича и других / Спорудив М.Номис.(Симонов). - СПб:В друкарнях Тиблена и комп. И Куліша, 1864.
Формат видання: 26,5 см; [2] л. + VIII с. + 304 с. + XVIII с. Оправа книжки оригінальна. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора. Матвій Терентійович Симонов (1823 – 1900 (8 січня 1901)) – український письменник та етнограф. Навчався у початковому училищі у Лубнах, у духовному училищі у Переяславі, потім закінчив факультет словесності Київського університету. Викладав у Ніжинській та Немирівській гімназіях, потім перебував на державній службі у Санкт-Петербурзі, Пскові, Катеринославі, Житомирі. З 1873 р. директор гімназії у Лубнах, потім там же світовий суддя, голова земства. Публікував статті у журналах «Російська Бесіда», «Київська старовина», «Основа». У 1864 р. під псевдонімом Номіс випустив у Санкт-Петербурзі збірку українських прислів'їв, складену спільно з Опанасом Марковичем. Симонов був одружений з Надією Михайлівною Білозерською (у першому шлюбі Забела), сестра якої Олександра Михайлівна була одружена з Пантелеймоном Кулішем. Дочка Симонова Надія Матвіївна, заміжня Кібальчич (1856—1918), публікувала прозу та мемуари під псевдонімом Наталка Полтавка. Її донька, онука Симонова, Надія Костянтинівна Кібальчич (1878–1914) – українська поетеса. |
|
60 |
|
Боплан Гільйом Левассер де. Опис України / Твір Боплана; переклад з французької [передисл. та пров. Ф. Устрялова]. - Санкт-Петербург: у тип. Карла Крайя, 1832.
Формат видання: 22,5 см х14, 5 см; XХ, 179, [1] с., 6 л. мул. Оправа книги: шкіра коричневого кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Наявність цього видання у бібліотеках, музеях та приватних зборах визначає особливий статус цих колекцій. У першій половині XVII століття на службі у Польського короля Сигізмунда III (1587-1632) та його приймача Владислава IV (1632-1648) перебував французький військовий інженер і географ Гільйом Левассер де Боплан (Guillaume Levasseur de Beauplan, 1630-1670) двадцять років свого життя провів в Україні. В основному його служба полягала у пошуку відповідних місць для зведення укріплень по всій території України та їх будівництві. За час свого перебування там, він чудово знайомиться з політичними, суспільними та побутовими рисами країни і після повернення додому до Франції складає найцікавіші записки про життя селян і козаків, їх звичаї та вдачі, їх житла, промисли, якими вони займалися, способи ведення війни з ворогом. Також його руці належать і найдокладніші карти України. Протягом кількох століть вони вважалися найповнішими та найточнішими, ними не раз користувалися спочатку польські королі, а пізніше всі дослідники історії України. Ця праця французького інженера є дуже цікавою та чи не єдиним джерелом з історії України того часу. На початку повстання в південній Русі, здійсненого під начальством Богдана Хмельницького, Боплан залишає польську службу і повертається на батьківщину до Франції. Свої праці Г.Л. де Боплан видав після повернення в Руані, 1650 року. Вперше на російську мову книга була перекладена Устряловим у 1832 році. «Опис», який вперше відкрив Україну для західного читача, викликав велику зацікавленість у Європі: книга була перекладена англійською (1704), німецькою (1780), польською (1822), російською (1832 рік, перекладач Ф. Г. Устрялов). Боплан показав Україну як самостійне політичне та культурне явище у розпал визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького. Обольянінов № 243, Бурцев № 1869 ("рідкісна"). |
|
61 |
|
Архів Запорозької Січі: опис матеріалів.- Київ: Центральне Архівне Управління УСРР, Оправа книги відновлена в кращих традиціях палітурної майстерності кінця XIX століття – початку ХХ століття: шкіра чорного кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе. Книга має наукову, історико-культурну цінність та представляє колекційний інтерес. Бібліографічна рідкість. Опис є першим виданням Археографічною комісією Центрального архівного управління УРСР 1931 р. опису матеріалів Архіву Запорізької Січі. Видання є цінним джерелом знань з історії Запоріжжя. У радянський період здійснено кілька спроб видати цей корпус документів, але через заборону вдалося надрукувати лише опис фонду. Архів Коша Запорізької Січі – у широкому сенсі це весь комплекс документів центральних та місцевих органів влади Запорізької Січі за весь період її існування (XVI-XVIII ст.). З багатьох причин багато документів не збереглися, насамперед періоду Старої Січі. Частина документів, переважно дипломатичне листування, міститься в архівосховищах різних країн – Росії, Польщі, Туреччини, Швеції. У вузькому розумінні мається на увазі добре збережений комплекс джерел, утворений в результаті діяльності Коша Нової Запорізької Січі та особливо військової канцелярії Війська Запорізького низового. Опис фонду Архіву Коша Нової Запорізької Січі, що зберігається у ЦДІАК України (ф. 229), подає реєстр 368 справ. Детальна інструкція кожної справи висвітлює всі сторони життя Січі 1713-1776 рр., дозволяє вільно орієнтуватися у змісті документів фонду.
62
УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ / СКЛАДЕНО СПІВРОБІТНИКАМИ ЖУРНАЛУ «УКРАЇНСЬКЕ ЖИТТЯ». - Москва: "Задруга"; Типографія Г. Лісснера та Д. Совко, 1915. — Видання друге. - 162 с., [1] л. - 23 × 16 × 1,5 см. У складеній («мармуровий» папір, шкіра) палітурі. Орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці. Незначні потертості та забруднення. Підписи кольоровим олівцем. Книга має наукову, історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес. Працю «Украинскій вопросъ» було видано російською мовою 1914 року в Москві співробітниками журналу «Украинская жизнь». Анонімними авторами стали Леонід Жебуньов, Петро Стебницький і Олександр Лотоцький. Завданням збірки було ознайомити росіян з основними тезами історичної законності отримання Україною незалежності, зокрема шляхом роз’яснення питань української національної ідентичності, окремішності української мови та української культури загалом.
63
[МАРКОВИЧЪ Я.] ДНЕВНЫЯ ЗАПИСКИ МАЛОРОССІЙСКАГО ПОДСКАРБІЯ ГЕНЕРАЛЬНАГО ЯКОВА МАРКОВИЧА: [В 2-Х Ч.] Ч. І–ІІ. - Москва: Ізданіе Александра Марковича; Въ Типографіи В. Готье, 1859. Ч. І: Съ двумя портретами: малорросійскаго подскарбія генеральнаго Якова Андреевича Марковича и гетманши Настасіи Марковны Скоропадской, урожденной Марковичъ. — Ч.І. — [1] арк., XIV, 520, [1] арк., [2] арк. портр. — 24,5 × 16 × 2,5 см; Ч. ІІ. — [1] арк., 414 с. [1] арк. — 23 × 15 × 2 см. Частина І в оригінальній обкладинці (збережено верхню частину обкладинки). Незначні потертості та забруднення, плями на папері від залиття. У І ч. дарчий напис: «Въ библіотеку Переславскаго Данилова монастыря от архіепискова Павла 19 февр. 1861 г.». ІІ частина в індивідуальній складеній (шкіра, «мармуровий» папір) палітурі. Незначні потертості та забруднення, пожовтіння паперу. У ІІ ч. на титулі напис «Изъ библ. Сокальскаго». Видання містить два літографованих портрети. Книга має наукову та історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес. Бібліографічна рідкість. Перше видання щоденникових записів українського письменника XVIII ст. Якова Марковича (1696–1770), які він вів впродовж 1717–1767 рр. Представлений «Щоденник» містить цінні відомості про політичну, культурну і соціально-економічну історію України XVIII ст. У своїх записках Я. Маркович дав широку картину життя, побуту, економіки, класових відносин, загальнокультурних і літературних інтересів тодішньої козацької старшини. Видав і написав передмову до видання онук Якова Маркович — Олександр Маркович. |
